13 серпня на Чернігівщині відкрилося полювання на водоплавну дичину. Хотілося б написати що «традиційно», та це було б неправдою. Цього року мисливці всієї України виборювали своє законне право на полювання. Право, до речі, гарантоване конституцією. Річ у тому, що Кабінетом міністрів був накладений мараторій на відкриття полювання в цьому році. Це в той час коли тисячі мисливців ( а численність їх в Україні складає до 500 000) подбали про відпустки, накупили спорядження, придбали відповідні документи та дозволи, ціна яких доходила до 300 грн!
До речі, місцеві товариства мисливців продавали їх, користуючись неусвідомленістю людей, уже знаючи про заборону полювання. Мотивація кабміну про закриття полювання в цьому році вигляда доволі недолуго, навіть смішно – « В зв’язку з пожежно-небезпечною ситуацією». Ц е в той час коли Україну заливало дощами, а деякі регіони зовсім потерпали від повені. Що це? Повна некомпетентність чи ретельно продуманий план? Мисливці схиляються до другого, вважаючи це спробою дискредитувати Українське товариство мисливців та рибалок ,довести його до банкрутсва та забрати ті угіддя які залишились за цією громадською організацією.
Третього жовтня в Києві, під кабінетом міністрів зібралося біля 500 мисливців майже з усіх регіонів України, щоб виразити свій протест недолугим діям чиновників. Деякі приїхали в повному спорядженні, навіть з собаками. На звуки валторни та багатьох ріжків з кабміну вибіг чиновник щоб прийняти вимоги присутніх на акції. Цю подію не оминули своєю увагою багато столичних телеканалів. Які до речі на диво зробили правдивий та компетентний матеріал, що транслювався по ТВ. Хто такий мисливець сьогодні з економічного погляду? Це людина яка вносить щорічні платежі в державні, громадські та приватні організації, платить дозвільній системі, за обслуговування зброї, витрати на амуніцію, одяг, транспорт, собаку.
До речі, річні витрати на утримання мисливського песика перекривають всі вищеназвані статті, а в результаті собака буває на полюванні 20-40 днів в році. Та навіть це їй намагаються заборонити… Якщо брати соціальний момент, то охорона природи України в більшій мірі здійснюється і фінансується мисливськими товариствами.
Забороняючи полювання влада полишає тваринний світ України напризволяще, не маючи можливості фінансувати охорону природи за кошт держави.
На значних територіях боротьба з браконьєрством, підпалами, регулювання чисельності хижих тварин, створення кормової бази та підтримання тварин в зимню пору здійснюються тільки мисливськими товариствами. За останні 6 місяців в Україні виявлено 545 хворих на сказ тварин.
По офіційним даним мешканці 482 населених пунктів ризикують заразитися від хворих тварин. Єдиним фактором, реально впливаючим на чисельність та розповсюдження хворих диких тварин є мисливці. В цьому році вони вибороли свої права. Але чим пояснити такі дії влади? Некомпетентністю (що навряд) чи розвідкою боєм?
Якщо сьогодні промовчать мисливці, то іншим роком можна буде заборонити ловити рибу та відвідувати водойми, збирати гриби та ягоди. І всюди будуть красуватися таблички «приватна власність»? Я б вам не рекомендував би панове.
Однім із гасел на акції протесту мисливців в Киеві було таке – «Ми сюди прийшли відстоювати свої права без зброї. Поки що…»
 Чернігів - Київ
| 
